Збірка України починається з інженерної думки
Поки світ захоплено обговорює дрони, штучний інтелект та біотехнології, ми в Україні маємо чесно сказати: без людей, які створюють обладнання, не буде ні армії, ні економіки, ні перемоги.
Нам потрібно нарешті усвідомити: країна без свого виробництва — це не країна, а ринок. І це ринок, який завжди залежатиме від чужих цін, чужої політики та чужих рішень.
Час включати на повну: виробництво — це теж фронт
Сьогодні війна триває не лише на лінії зіткнення. Вона йде в цехах, де ремонтують техніку. На складах, де виготовляють кабелі для зв’язку. В лабораторіях, де українські інженери розробляють ППО та дрони.
І кожен станок, що працює, — це ще один удар по російській агресії.
Якщо ми хочемо мати потужну армію, ми повинні мати потужну промисловість.
Якщо ми хочемо експортувати не лише зерно, а технології — нам потрібні інженери, верстати, КБ і технічна освіта.
Виробництво — це не “старе мислення”, а майбутнє
Дуже часто чую: “Світ переходить у цифру, машинобудування вже не актуальне”. Це помилка. Без заліза не буде цифри. Без корпусу — не буде дрона. Без конвеєра — не буде жодного автомобіля, бронетранспортера чи турбіни.
Майбутнє — це цифрове виробництво, а не його відсутність.
Україна має шанс стати майданчиком високоточних промислових рішень: від медичного обладнання до оборонних платформ. І ми вже маємо десятки прикладів — від приватних майстерень до заводів, які під обстрілами не зупинилися ні на день.
Що потрібно зробити?
Включити виробництво у стратегію національної безпеки.
Створити фонд підтримки інженерних проєктів.
Відкрити державні замовлення для малого промислового бізнесу.
Повернути престиж робітничих професій — не на словах, а в зарплаті.
Інвестувати в технічну освіту — від ліцеїв до технопарків.
Повернення сили — це не тільки про армію
Відновлення України починається не з грантів і не з бюрократії. Воно починається з токаря. З конструктора. З зварювальника. З того, хто з металу створює майбутнє.
Ми не виживемо без праці. Не переможемо без інженерії. Не відбудуємось без фабрик.
Ми вже довели, що вміємо воювати. Тепер час довести, що вміємо будувати.
