Війна оголила одну з найболючіших проблем сучасної України — зруйновану промисловість. Ми втратили не лише цехи та обладнання, а й людей, які вміли виробляти, управляти, створювати додану вартість. Без відродження промислової бази Україна не матиме ані економічної незалежності, ані гідних робочих місць, ані справжнього суверенітету.

Я родом із Харкова — міста заводів, інженерів і трудових династій. Моя сім’я і моє життя нерозривно пов’язані з виробництвом. Я знаю ціну верстату, знаю, як запускається виробнича лінія, і знаю, як важко утримати виробництво на плаву в умовах тиску, податків та постійної нестабільності. Сьогодні я йду до Верховної Ради не заради крісла, а заради того, щоб повернути країні промисловість. І я переконаний: нова індустріалізація — це не утопія, а історична необхідність і шанс.

Три цілі нової індустріалізації

1. Відновлення зруйнованого та модернізація вцілілого.

Ми не маємо права просто відбудовувати те, що було. Ми повинні робити краще. Замість старих цехів — сучасні виробничі кластери. Замість ручної праці — автоматизація та «розумні» системи. Там, де стояв один завод — має з’явитися індустріальний парк з десятками малих виробництв, стартапів і майстерень.

2. Повернення виробництв у регіони.

Більшість промисловості сьогодні зосереджена навколо великих міст. Але українські регіони, особливо ті, що постраждали від війни, потребують якорних проєктів, які дадуть робочі місця, податкові надходження та перспективу. Нова індустріалізація повинна бути децентралізованою. Люди не повинні їхати до столиці за роботою — робота має прийти до них.

3. Кадри, кадри і ще раз кадри.

Не можна побудувати завод із верстатобудування без верстатників. А ми сьогодні втрачаємо покоління робітничих професій. Потрібно терміново реформувати профтехосвіту, підвищити престиж технічних спеціальностей і забезпечити гідну оплату тим, хто вміє працювати руками. Без людей нова індустріалізація неможлива.

П’ять кроків системного відновлення

Крок 1. Національна стратегія промислового відновлення

Держава повинна чітко визначити пріоритетні галузі: машинобудування, переробка агропродукції, фармацевтика, будівельні матеріали, легка промисловість. Під кожну — комплекс заходів підтримки: від податкових пільг до логістичних рішень.

Крок 2. Індустріальні парки та податкові стимули

Кожному регіону — новий індустріальний парк з готовою інфраструктурою: дороги, електромережі, інтернет, охорона. Підприємства в таких парках мають отримати податкові канікули на 3–5 років і кредити на запуск — під 5% річних максимум.

Крок 3. Гранти на локальне виробництво

Малий і середній бізнес, що запускає нові виробництва, повинен отримувати державні чи донорські гранти на обладнання, сертифікацію та навчання персоналу. Пріоритет — українське обладнання і українські кадри.

Крок 4. Експортно-орієнтована модель

Ми не повинні виробляти на склад чи лише для внутрішнього ринку. Україна має стати конкурентним гравцем на ринках Європи, Близького Сходу, Азії. Для цього потрібна підтримка логістики, зовнішньоекономічна стратегія та політична воля захищати нашого виробника за кордоном.

Крок 5. Законодавчий захист виробника

Українське виробництво має бути захищене від рейдерства, свавілля податкової та монополій. Закон про неприпустимість силового тиску на підприємців повинен стати пріоритетом нової Ради. Також важливо надати державні гарантії для інвесторів і прозорі правила гри.

Приклади, які вже працюють

Я знаю, що це можливо, бо сам пройшов цей шлях. На Роганському м’ясокомбінаті ми з командою змогли відновити виробництво, створити десятки робочих місць, вийти на експорт. Ми інвестували в технології, навчання, чесну заробітну плату та прозору бухгалтерію — і отримали результат. І таких прикладів по країні стає дедалі більше. Люди готові будувати, але їм потрібна підтримка, а не перешкоди.

Висновок

Нова індустріалізація — це не просто проєкт. Це філософія розвитку України як виробничої країни, а не сировинного додатку. Ми більше не можемо дозволити собі експортувати зерно й імпортувати макарони. Україна має виробляти, переробляти і експортувати продукцію з високою доданою вартістю. Інакше — нас не буде як держави.

Я готовий взяти на себе відповідальність і добиватися реальних змін — у парламенті, в регіонах, на рівні законів і бюджету. Мій мандат — не для виступів з трибуни, а для роботи на виробничому майданчику всієї країни.