Машинобудування України: від розібраних цехів до цифрових фабрик
Машинобудування — це не просто галузь економіки. Це нервова система будь-якої промислово розвиненої країни. Без верстатів, без складальних ліній, без обладнання неможливо виробляти ні зерно, ні бронетехніку, ні ліки. Все починається з металу, креслення і руки конструктора. А завершується — можливістю країни бути незалежною.
До війни українське машинобудування переживало не найкращі часи: втрата ринків, зруйнована кооперація з колишніми партнерами, застарілі технології і нескінченне «реформування». Але навіть у цих умовах галузь виживала. Сьогодні у нас є шанс не просто зберегти те, що лишилося, а перезапустити машинобудування по-новому — на цифрових рейках, у тісній співпраці з європейськими та азійськими партнерами.
Я переконаний: майбутнє України — це верстатобудування, приладобудування, точна механіка, автоматизація. Ми маємо перестати бути країною виключно аграрною чи сировинною. Ми можемо стати країною, яка виробляє обладнання для світу.
Потенціал, який ми втрачали десятиліттями
За радянських часів Україна виробляла 25% усього машинобудівного обладнання СРСР. Наші заводи випускали верстати, трактори, вагони, електровози, бурові установки, авіаційні двигуни і навіть космічне обладнання. Але після 1991 року почалась системна деградація.
Приватна ініціатива не змогла утримати величезні комбінати без державної підтримки. Держава ж займалася «оптимізацією», а не інвестуванням. Багато машинобудівних флагманів було приватизовано, перепродано або просто знищено.
У підсумку, на 2022 рік машинобудування займало менше 3% у структурі ВВП України. І це при наявності десятків університетів, наукових шкіл, КБ і сотень тисяч інженерів, які або емігрували, або змінили професію.
Але з руйнування приходить і можливість. Війна показала, що нам критично необхідне власне обладнання: від турбін до насосів, від верстатів до складних мехатронних вузлів. І ми здатні це зробити.
Що таке цифрова фабрика?
Цифрова фабрика — це не просто гарне слово. Це нова філософія виробництва, де кожну деталь можна відстежити від креслення до готового виробу. Де системи управління працюють через інтернет, а цехи можна розгорнути за 3 місяці, а не за 3 роки. Де 3D-друк, лазерне різання, автоматизовані складальні лінії замінюють застарілі методи й пришвидшують процес у рази.
У світі є успішні приклади: у Польщі, Чехії, Естонії, Південній Кореї. Там зрозуміли, що машинобудування — це опора експорту та локалізації. Нам потрібно йти тим самим шляхом, але швидше.
План перезапуску машинобудування України
Створення карти машинобудівних точок зростання.
Податкові пільги та гранти на цифровізацію.
Імпортозаміщення обладнання для критичної інфраструктури.
Запуск машинобудівного хабу для країн ЄС.
Кадри вирішують усе
Неможливо розвивати машинобудування без людей, які вміють працювати руками й мислити головою. Ми повинні відродити інженерні спеціальності, запровадити гранти на навчання, модернізувати лабораторії в університетах і впровадити систему дуальної освіти — коли студент ще під час навчання проходить практику на виробництві.
Робітник і інженер — це еліта майбутньої України. І про це потрібно говорити вголос.
Висновок
Машинобудування — це галузь, яка дає роботу, експорт, технології й незалежність. В умовах повоєнного відновлення саме воно може стати драйвером зростання ВВП і базою для оборонної, будівельної, аграрної та медичної індустрій.
Я — людина з виробництва. Я знаю, що верстат може бути не менш стратегічним, ніж танк. А інженер — не менш важливим, ніж дипломат.
Ми можемо зібрати країну заново. Із деталей, технологій і людей. Почнемо з цеху. Продовжимо — державою.
